ПРОЗА
«Щоденник Анни Франк»
Книга являє собою записи, що вела єврейська дівчинка Анна Франк з 12 червня 1942 р. по 1 серпня 1944 року у період нацистської окупації Нідерландів. З початком окупації країни, родина Анни переселяється до сховища, в якому вона почала вести свої записи у вигляді листів до вигаданої подруги Кітті. У листах дівчинка розповідала все, що відбувалося з нею та іншими мешканцями сховища.
Випущені у форматі книги, записи Франк стали бестселером і лягли до основи кількох п'єс і фільмів.
"Бабин яр" А. Кузнецов
Відомий роман-документ про масові знищення єврейського населення окупованого Києва, які почалися восени 1941 року. Автор, будучи підлітком, сам став свідком розстрілів київських євреїв, спілкувався з людьми, що пережили Катастрофу, збирав спогади інших очевидців:
"у товстий саморобний зошит, я, в ті часи голодний хлопчисько, по гарячим слідам записав все, що бачив, чув та знав про Бабин яр. Поняття не мав, для чого це роблю, але здавалося, що так повинно бути..."
Уперше роман був опублікований лише у скороченому вигляді (1966), шлях повної версії роману до читача був тривалим.
"Чорна книга" В. Гроссман, І. Еренбург
"Чорна книга" - збірник документів і свідчень очевидців про злочини проти єврейського народу на території СРСР і Польщі в роки Голокосту, а також про участь євреїв в опорі проти нацистів під час Другої світової війни, складений і літературно оброблений колективом радянських журналістів під керівництвом Іллі Еренбурга і Василя Гроссмана (в рамках їх діяльності в складі Єврейського антифашистського комітету) в 1940-х роках. У 1944 році кілька уривків майбутньої книги було опубліковано в журналі «Знамя». Проте, через заборону влади, її публікація у 1947 році була заборонена на довгі роки.
"Ніч" Е. Візель
Це коротка автобіографічна повість про депортацію 15-річного Е. Візеля та його родини восени 1944 року з Румунського містечка Сігата в Освенцим (Аушвиц). Це історія про життя і смерть у таборі. Це Катастрофа очима дитини:
"Мені ніколи не забути цю першу ніч у таборі, що перетворила все моє життя в одну довгу ніч...Ніколи мені не забути цей дим...Ніколи мені не забути ці обличчя дітей, чиї тіла на моїх очах перетворювались у кільця диму...Ніколи мені не забути це полум'я, що назавжди спопелило мою віру".
"Чи людина це?" П. Леві
Це автобіографічна історія про людину "італійця, єврейської національності", який потрапив до Освенцима. Це книга про досвід виживання у пеклі на землі. Окрім свідчень про голод, холод, страждання, виживання в умовах табору та смерть, ця книга розповідає про те, як далеко може зайти Людина, якою нелюдяною може стати. Це роздуми про те, як в людях убивали Людей:
"Знищити людину важко, майже так важко, як і створити. Але вам, німці, це врешті решт вдалось. Подивіться на нас: ми не здатні ні на заколот, ні на протести, ні на осудливий погляд..."
" Я засвоїв, що я - номер. Моє ім'я 174517. Це і буде моє ім'я на все життя -знак, випалений на моїй лівій руці."
"Без долі" І. Кертес
Цей роман угорського письменника, лауреата нобелівської премії по літературі багато в чому біографічний. Головний герой Дьєрдь у 15-річному віці (як і сам автор) опинився у Аушвіцу. Після прибуття до табору, євреїв одразу поділили на дві частини, одну з яких одразу відправили до газової камери(щоб не загинути підліток додає собі до віку 2 роки). Після переведення до іншого табору, він потоваришував із іншим підлітком, вони намагаються підбадьорювати один одного, щоб не зломитись та вистояти. Від незручного взуття та бруду у героя починає гноїтись нога. Він на межі... Як вистояти? На що здатна людина заради життя? Як жити далі, коли пекло позаду?
"Піаніст. Варшавські щоденники 1939-1945" В. Шпільман
Це книга спогадів відомого польського музиканта та композитора Владислава Шпільмана про життя в окупованій німцями Варшаві в період з 1939 по 1945 рік. Вся його родина - батьки, дві сестри і брат загинули від рук німецьких окупантів. Автора від смерті врятували- спочатку єврейський поліцейський, що зганяв мешканців Варшавського гетто для відправки у Треблінку, потім полька Х. Левицька і наприкінці війни - капітан німецької армії Вільм Хозенфельд.
Після звільнення Варшави, щоб не зійти з розуму від почуття провини перед загиблими близькими, він, за порадою друзів, написав книгу спогадів про пережите. Вперше вона була видана у Польщі у 1946 році. Наприкінці ХХ ст. книгу було перекладено вісьмома мовами, а у 2002 році вона була екранізована Р. Поланскі.
«Праведник Рауль Валленберг, загублений герой Голокосту» Дж. Бірман
Історія життя і долі одного з Праведників народів світу - Рауля Валленберга, шведського дипломата, який врятував від відправки до концтаборів та вірної смерті десятки тисяч угорських євреїв. До книги ввійшли документальна праця англійського журналіста Д. Бірмана «Праведник» з передмовою шведського історика Голокосту Пола Левіна, а також, опублікований у 2000 році Звіт шведсько-російської робочої групи, створеної для з`ясування того, що сталося з Раулем Валленбергом після його арешту радянськими органами держбезпеки у січні 1945 року.
"Страсний тиждень" Є. Анджеєвський
У романі розповідається про події в окупованій Варшаві. У 1943 році під час повстання євреїв у варшавському гетто поляк Янек Маленецький побачив на вулиці Ірену Лілен (єврейку, яку він колись кохав), вона відкупилась від польських гестаповців. Він приводить її до будинка, в якому він мешкає з родиною. Сусідка пані Петровська, приревнувавши Ірен до свого чоловіка, донесла на дівчину власникові будівлі, де вони всі проживали. Події розгортаються у Страсний тиждень. Пані Петровська, вважаючи, що всі нещастя в будинку відбуваються через єврейку Ірен, виганяє її до гетто. Ірена веде боротьбу за життя...
У 1995 році роман було екранізовано режисером А. Вайдою.
"Я пережила Освенцим" К. Живульська
Ця книга- спогади польської письменниці, яка в окупованій Варшаві була членом підпільної організації Польської робітничої партії, за що у 1943 році була заарештована гестаповцями та відправлена до Освенцима. Перші свої твори вона написала у таборі. Звільнившись з табірного пекла, К. Живульська вирішила у своїй книзі розповісти про нелюдство гітлерівців:
"Мороз щипає щоки, сніг весело скрипить, та чи можна забути про те, що під ногами попіл мільйонів спалених? Попіл чудової італійської дівчинки з обличчям мадонни, польських, угорських, французьких, голландських та циганських дітей. Кожен крок по цій землі відновлює у пам'яті "ходу смерті"."
"Маус" А. Шпігельман
Maus: A Survivor’s Tale (рус. Маус: Рассказ выжившего) — комікс, написаний американським художником єврейського походження Артом Шпігельманом, розповідає про життя його батька Владека Шпігельмана, польского єврея, якому вдалося пережити всі жахіття нацистських концтаборів . Історія розгортається у двох часових площинах: перша -життя Владека до та під час Другої світової війни; друга - його життя в передмісті Нью-Йорка. Протягом всього комікса євреї представлені в образі мишей, а німці в образі кішок. Люди інших національностей, релігій та рас також зображені як тварини: американці— собаки, поляки — свині, а французи — жаби. Майже всі персонажі однієї національності намальовані ідентично, одяг - єдине, чим вони відрізняються. За словами автора, метою подібної стилістики було продемонструвати абсурдність сприйняття народів за різноманітними шаблонами на зразок національних або політичних. У 1992 році комікс отримав Пулітцерівську премію та став єдиним коміксом, який удостоївся цієї високої літературної нагороди). Його переклали на 18 мов, а у 2008 році американський журнал Entertainment Weekly поставив Maus на 7 місце у своєму списку 100 найкращих книжок, що були видані з 1983 по 2008 рік.
